Три простих кроки для формування емоційного інтелекту дитини

У попередній публікації я пообіцяв надати кілька практичних порад, які допоможуть педагогам і батькам поступово та ефективно впроваджувати основи емоційного інтелекту в життя дітей.

Варто нагадати, що формування емоційного інтелекту у школярів є складним і тривалим процесом, який потребує часу, поступального підходу та особистого прикладу дорослих. Зазначу, що спонукати розвиток емоційного інтелекту можна через щоденну взаємодію та аналіз спільних життєвих ситуацій.

За загальним визначенням, емоцією вважається те, що відбувається з людиною у конкретний момент. А ось почуття може тривати довго, воно глибше. Звичайно, що ці поняття дуже часто (а особливо у дитячому віці) діють разом. Не вдаючись до різноманітних теоретичних підходів, приймемо тезу, що емоції передують почуттям і є їхньою основою.

Вправа 1. Спрямована на усвідомлення своїх емоцій (самопізнання). Це перший крок до розуміння і контролю своїх емоцій, до того ж дуже простий і зрозумілий для дитини. Ця вправа допоможе дитині ідентифікувати свій емоційний стан, настрій.

Отже, коли дитина має підвищений емоційний стан, проявляє занадто емоційну поведінку, слід запитати її: «Назви емоцію, яку ти відчуваєш».

Зазвичай, це призводить до певного ступору, адже дитина звикла пливти за своїми емоціями, навіть не відчуваючи, що вони захопили її розум. Цим питанням ви змушуєте її зупинитись, подумати про те, що саме вона відчуває. Під час виконання цієї вправи дитина має певні складнощі. По-перше, вона мусить пригадати/назвати саме ту емоцію, яку відчуває. По-друге, вона змушена прислухатись до свого емоційного стану, «увімкнути» розум, щоб відповісти на просте запитання.

Інколи, цієї вправи буває достатньо, щоб перенаправити дитину з виявлення своїх емоцій на їхнє усвідомлення. Досвід показує, що навіть така проста вправа може призвести до суттєвих позитивних результатів.

Цю вправу можна застосовувати будь-коли та у будь-якій ситуації. Її можна представити в ігровій формі. «Нумо сьогодні пограємо у твої емоції». Дорослий також може долучитися до цієї гри, називаючи ті емоції, які він відчуває. Це допоможе зблизити позицію дитини та дорослого, «зрівняти» їх у своєму статусі.

Для спрощення вправи (особливо, коли дитинка ще мала), можна заздалегідь підготувати перелік емоцій, які найчастіше трапляються в житті дитини (радість, здивування, задоволення, сум, гнів, страх, огида, безтурботність, хвилювання, злість, смуток, образа тощо).

У цій вправі дуже важливо, щоб дитина навчилася ідентифікувати свої емоції. Без оцінки, просто назвати.

Вправа 2. Спрямована на те, щоб дитина навчилась ідентифікувати себе поряд зі своєю емоцією.

Вона полягає у простому питанні: «Чому ти відчуваєш саме цю емоцію? Чому не іншу?»

Мета цієї вправи – розуміння дитиною спектра своїх емоцій. Ототожнення себе зі своєю емоцією. Дитина подумки підбирає ті емоції, які вона відчуває до свого стану. Це є важливим кроком не тільки до ідентифікації свого емоційного стану (вправа 1), але й до розуміння свого ставлення до тих чи інших емоцій.

Друга вправа допомагає зробити простий аналіз своїх дій та вчинків, адже, визначаючи, чому саме ця емоція домінує, дитина поступово просувається до розуміння причин своєї реакції на ті чи інші події. А це вже за пів кроку до розуміння та усвідомлення своїх почуттів.

Звичайно, буде чудово, якщо ви зможете представити цю вправу в ігровій формі і взяти участь у цій грі «на рівних».

Вправа 3. Дозволяє перекинути місток від емоцій до почуттів. Ми ставимо запитання: «Що саме (яка подія) викликала у тебе цю емоцію?»

Відповідаючи на це запитання, дитина змушена аналізувати причини виникнення своїх емоцій, побачити свою реакцію на ті чи інші події (впливи), змушена проаналізувати не тільки причину виникнення емоції (зовнішній вплив), але й дати відповідь, чому цей вплив спричинив таку емоцію.

Саме ця вправа призводить до розуміння дитиною своєї реакції на вплив зовнішніх факторів. Завдяки цій вправі ми поступово переходимо до розуміння дитиною не стільки своїх емоцій, скільки своїх почуттів. Пошук відповіді на таке, на перший погляд, легке запитання, веде до усвідомлення дитиною свого «Я».

Як бачимо, ці вправи не спрямовані на контроль та керування своїми емоціями, що для більшості дітей є недоступним. Пропоновані вправи акцентують увагу, по-перше, на ідентифікації своїх емоцій, а по-друге, на аналіз причин їх виникнення.

Наостанок ще одне, дуже важливе зауваження. Формалізм у виконанні цих вправ просто заборонений!

Під час виконання вправ ви повинні уважно дослухатися до дитини, допомагати їй розібратися у своїх емоціях і почуттях, бути щирими. «Вимкнути» дорослого (педагога) та «увімкнути» друга, товариша. Як не дивно, далеко не кожен дорослий (навіть вчитель) до цього здатен.

Віктор Шабанов, директор благодійних програм Фонду освітніх ініціатив.